3. Причини забруднення повітря

Забруднення повітря є однією з головних екологічних проблем, що
загрожує здоров’ю людей, екосистемам та клімату. Основні джерела цього
забруднення безпосередньо пов’язані з діяльністю людини і зосереджені,
зокрема, в таких секторах, як енергетика, транспорт, промисловість та
сільське господарство. Забруднення повітря є багатогранною проблемою,
яка впливає не тільки на повітря, яким ми дихаємо, але й на ґрунт, воду
та кліматичні системи.

3.1. Використання викопного палива та виробництво енергії

Енергія є невід’ємною складовою сучасного життя. Ми потребуємо
енергії для опалення наших будинків, роботи заводів, забезпечення
транспорту та майже всіх сфер нашого повсякденного життя. Значна частина
цієї потреби все ще задовольняється за рахунок викопних видів палива,
таких як вугілля, нафта та природний газ. Однак використання викопних
видів палива не обмежується лише виробництвом енергії; воно також
становить велику загрозу з точки зору забруднення повітря, зміни клімату
та здоров’я населення.

За даними за 2023 рік, приблизно 82 % первинного енергоспоживання у
світі все ще забезпечується викопними паливами. Цей показник є досить
вражаючим з точки зору розуміння впливу енергетичної політики на
навколишнє середовище. Щорічно споживається приблизно 14,8 млрд тонн
нафтового еквіваленту (ТЕП) енергії, з яких 4,7 млрд ТЕП отримується з
нафти, 3,9 млрд ТЕП — з вугілля, а 3,4 млрд ТЕП — з природного газу. Ці
цифри чітко показують, наскільки викопні палива домінують у глобальних
енергетичних системах і, отже, є основним джерелом забруднення
повітря.

Шкідливі гази та частинки, що утворюються під час спалювання
викопного палива, серйозно погіршують якість повітря. Основними
забруднювачами, що викидаються в атмосферу під час цього процесу, є:

• Вуглекислий газ (CO₂): найважливіший парниковий газ і головна
  причина зміни клімату.

• Вуглекислий газ і оксид вуглецю (CO): утворюються в результаті
  неповного згоряння і мають отруйну дію, перешкоджаючи транспортуванню
  кисню в крові.

• Діоксид сірки (SO₂): спричиняє утворення кислотних дощів та
  подразнює дихальні шляхи.

• Оксиди азоту (NOx): сприяють утворенню озону та смогу; викликають
  захворювання легенів.

• Тверді частинки (PM2,5 і PM10): є одними з найнебезпечніших
  забруднювачів; проникають у дихальну систему і викликають захворювання
  серця та легенів.

• Летючі органічні сполуки (VOC): Деякі з них є канцерогенними;
  вступаючи в фотохімічні реакції в атмосфері, утворюють озон.

• Важкі метали (ртуть, свинець, кадмій): з’являються, зокрема, під
  час спалювання вугілля; мають токсичний вплив на нервову
  систему.

Ці речовини не тільки призводять до погіршення стану навколишнього
середовища, але й становлять велику загрозу для здоров’я населення.
Щороку в усьому світі мільйони передчасних смертей пов’язані
безпосередньо із забрудненням повітря. Забруднення повітря, спричинене
спалюванням викопного палива, є визначальним фактором у частоті
виникнення таких захворювань, як астма, бронхіт, ХОЗЛ та серцево-судинні
захворювання.

Викопні палива не тільки безпосередньо забруднюють повітря, але й
створюють умови для утворення вторинних забруднюючих речовин. Наприклад,
оксиди азоту та ЛОС, взаємодіючи з сонячним світлом, утворюють озон на
рівні землі. Приземний озон подразнює дихальні шляхи та прискорює
розвиток таких захворювань, як ХОЗЛ. Водночас цей газ є одним із
парникових газів, що сприяють глобальному потеплінню. Потепління
атмосфери прискорює утворення озону, що в поєднанні з тепловими хвилями
в містах ще більше погіршує якість повітря.

Країни, що мають вихід до Чорного моря, — Туреччина, Болгарія,
Румунія, Україна, Росія та Грузія — незважаючи на різні енергетичні
профілі та рівні економічного розвитку, стикаються зі спільною
екологічною проблемою: забрудненням повітря від викопних палив. Те, що
енергетичні потреби регіону значною мірою задовольняються за рахунок
викопного палива, сприяє як погіршенню якості повітря на місцевому
рівні, так і поглибленню кліматичної кризи на глобальному рівні.

Значна частина енерговиробництва в Туреччині все ще базується на
викопних джерелах, таких як вугілля, природний газ і нафта. Зокрема,
теплові електростанції зосереджені в таких регіонах, як Зонгулдак,
Чанаккале, Афшин-Ельбістан, і серйозно впливають на якість повітря на
місцевому рівні. Хоча в останні роки Туреччина досягла прогресу в
переході на відновлювані джерела енергії, частка місцевих джерел
вугілля, таких як лігніт, у виробництві енергії залишається високою.
Крім того, залежність від імпорту природного газу викликає дискусії про
енергетичну безпеку, а також збільшує викиди парникових газів, пов’язані
з використанням викопного палива.

Вугілля займає важливе місце в енергетичній системі Болгарії.
Зокрема, теплові електростанції, що працюють на вугіллі, розташовані в
долині Маріца, забезпечують значну частину виробництва електроенергії в
країні. Однак ці електростанції мають труднощі з дотриманням екологічних
стандартів Європейського Союзу і викидають значну кількість діоксиду
сірки (SO₂), оксиду азоту (NOₓ) та твердих частинок (PM). Згідно з
доповідями Європейського агентства з охорони навколишнього середовища,
Болгарія є однією з країн Європи з найвищим рівнем смертності на душу
населення, спричиненим забрудненням повітря.

У Румунії також використовують викопне паливо, особливо вугілля та
природний газ. Країна розпочала процес закриття деяких вугільних
електростанцій відповідно до цілей Європейського Союзу щодо вуглецевої
нейтральності. Однак теплові електростанції, що діють, зокрема, в
регіонах Ольтенія та Хунедоара, як і раніше, спричиняють значні
екологічні проблеми. Крім того, процес переходу до відновлюваних джерел
енергії в енергетичній інфраструктурі проходить відносно повільно, і
залежність від викопного палива зберігається.

Україна протягом багатьох років мала енергетичну структуру, засновану
на викопних джерелах, таких як вугілля та природний газ. Вугільні запаси
та теплові електростанції в Донбасі забезпечували значну частину
енергетичних потреб країни. Однак конфлікти, що відбулися після 2014
року, та воєнний стан після 2022 року серйозно порушили функціонування
цієї системи. Цей процес призвів до руйнування енергетичної
інфраструктури та переходу до тимчасових енергетичних рішень. Зокрема,
напади на енергетичні об’єкти під час війни поглибили як екологічну
проблему, так і гуманітарну кризу.

Грузія є країною з обмеженими запасами викопного палива і імпортує
більшу частину своїх енергетичних потреб. Ця ситуація робить Грузію
вразливою з точки зору енергетичної залежності, а викиди вуглецю, що
утворюються в результаті використання імпортного природного газу,
створюють серйозну проблему. Хоча країна багата на гідроенергетичний
потенціал, в останні роки через зростання попиту на енергію споживання
природного газу збільшилося. Для Грузії критичною проблемою є не тільки
екологічний вплив викопних палив, але й безпека їх постачання.

Використання викопного палива не тільки впливає на якість повітря на
суші, але й загрожує чутливій екосистемі Чорного моря. Викиди від
електростанцій та промислових об’єктів потрапляють на поверхню моря у
вигляді кислотних дощів, змінюючи хімічний склад морської води. Крім
того, викиди палива від морського транспорту та витоки з танкерів також
негативно впливають на якість води та біологічне різноманіття Чорного
моря. Зокрема, великомасштабне транспортування викопного палива з портів
Росії та України є однією з головних причин забруднення моря.

У країнах, що розвиваються, групи населення з низьким рівнем доходу
зазвичай проживають у районах, розташованих ближче до електростанцій та
промислових об’єктів, що працюють на викопному паливі. Це викликає
проблему екологічної нерівності. Наприклад, такі країни, як Індія та
Китай, мають найвищі в світі показники смертності від забруднення
повітря через високу щільність населення та енергетичну політику,
орієнтовану на використання вугілля. Водночас у країнах з низьким рівнем
доходу тверде паливо, яке використовується для опалення будинків та
приготування їжі, також спричиняє серйозне забруднення повітря в
приміщеннях.

Для запобігання забрудненню повітря від викопного палива необхідно
трансформувати енергетичні системи. У цьому контексті пропонуються такі
основні стратегії:

• Використання відновлюваних джерел енергії: поширення таких чистих
  джерел енергії, як сонячна, вітрова, геотермальна.

• Енергоефективність: утеплення будівель, використання
  LED-освітлення, вибір енергоефективних приладів.

• Чистий транспорт: заохочення використання електромобілів,
  розвиток систем громадського транспорту.

• Системи фільтрації на промислових та енергетичних об’єктах:
  Впровадження обов’язкових технологій контролю викидів.

• Зміни в індивідуальній поведінці: усвідомлення необхідності
  енергозбереження, звички щодо переробки відходів та перегляд споживчих
  уподобань.

Викопні палива, які є найпоширенішим джерелом енергії на сьогодні, є
також однією з основних причин забруднення повітря та кліматичної кризи.
Хоча використання цих палив сприяє економічному зростанню в
короткостроковій перспективі, в довгостроковій перспективі воно
становить велику загрозу для здоров’я людей і майбутнього нашої планети.
Тому для зменшення залежності від викопних палив і побудови більш
чистого та сталого енергетичного майбутнього всі учасники, від окремих
осіб до урядів, повинні вжити рішучих заходів.

3.2. Емісії промисловості та заводів

З часів промислової революції людство постійно збільшувало виробничі
потужності в ім’я економічного зростання та технологічного прогресу.
Однак цей розвиток мав серйозний вплив на навколишнє середовище та
здоров’я людей. Сьогодні одним з найбільших джерел забруднення повітря у
світі є заводи та промислові об’єкти. Забруднювачі, що поширюються з цих
джерел, не тільки шкодять атмосфері, але й негативно впливають на ґрунт,
водні ресурси та екосистеми. Забруднення повітря промисловими джерелами
є причиною багатьох проблем, таких як зміна клімату, кислотні дощі,
проблеми зі здоров’ям та погіршення стану навколишнього середовища.

Емісії промисловості та заводів утворюються внаслідок викиду в
атмосферу газів та твердих частинок, що виділяються в процесі
виробництва. У процесі виробництва енергії, переробки сировини, хімічних
реакцій та спалювання відходів утворюється велика кількість різних
забруднюючих речовин. Найпоширенішими з них є:

• Вуглекислий газ (CO₂): є головним парниковим газом; основна
  причина зміни клімату.

• Діоксид сірки (SO₂): утворюється в результаті спалювання
  сірчистих палив, таких як вугілля та мазут; спричиняє кислотні
  дощі.

• Оксиди азоту (NOx): утворюються в процесі горіння при високих
  температурах; сприяють утворенню озону.

• Тверді частинки (PM2,5 і PM10): невидимі для ока частинки, такі
  як пил, сажа, попіл; можуть потрапляти в легені через дихальні
  шляхи.

• Летючі органічні сполуки (VOC): це хімічні речовини, що
  потрапляють в повітря з фарб, розчинників, клеїв тощо; деякі з них є
  канцерогенними.

• Важкі метали: токсичні метали, такі як ртуть, свинець, кадмій,
  які в основному виділяються в процесі переробки вугілля та
  руди.

• Токсини, такі як діоксин і фуран: вивільняються, зокрема, на
  сміттєспалювальних заводах і можуть довго зберігатися в навколишньому
  середовищі.

Промислове забруднення в світі найбільше зосереджене в енергетиці,
металургії, хімії, цементній, нафтохімічній та текстильній галузях.
Особливо в країнах, що розвиваються, слабкий екологічний контроль сприяє
збільшенню забруднення в цих галузях. Наприклад:

• Нафтопереробні заводи викидають такі гази, як ЛОС (бензол,
  толуол, ксилол) та SO₂.

• Сталеливарні заводи є джерелом значного забруднення важкими
  металами та твердими частинками.

• Шахти створюють забруднення як газом, так і пилом; кремнієвий пил
  викликає у робітників силікоз.

• Нафтохімічні заводи, крім токсичних газів, під час виробництва
  пластмас та хімікатів викидають значну кількість летких органічних
  сполук (VOC).

Ці забруднювачі потрапляють не тільки в атмосферу, але й у водні
ресурси, ґрунт і навіть харчовий ланцюг, створюючи довгострокові ризики
для здоров’я.

Розташування промислових об’єктів, як правило, у районах з низьким
рівнем доходів, сільських районах або районах з високою концентрацією
етнічних меншин, породжує проблему екологічної несправедливості. Це
призводить до того, що вже незахищені громади не тільки піддаються більш
високому рівню забруднення, але й мають обмежені можливості боротися з
цією

можливості боротися з цією проблемою. У цьому контексті забруднення
повітря слід розглядати не тільки як екологічну, а й як соціальну
проблему.

Індустріалізація стала рушійною силою економічного зростання країн;
вона створила робочі місця, сприяла розвитку інфраструктури та підвищила
рівень добробуту. Однак цей процес розвитку спричинив екологічні
витрати. Забруднення повітря, спричинене промисловими підприємствами,
особливо в країнах, що мають вихід до Чорного моря, загрожує здоров’ю
місцевого населення та шкодить морським і наземним екосистемам.
Промислова діяльність у цих регіонах є настільки поширеною, що вимагає
регіональної співпраці для подолання екологічних наслідків.

Туреччина зосередила свою промисловість, особливо в регіонах Мармара,
Егейського моря та Чорного моря. У містах на узбережжі Чорного моря,
таких як Зонгулдак, Ереглі та Самсун, інтенсивно розвиваються промислові
діяльності, що базуються на металургії, вуглевидобутку, хімічній та
енергетичній галузях.

• Зонгулдак відомий видобутком кам’яного вугілля та тепловими
  електростанціями. У цьому регіоні часто спостерігається перевищення
  національних граничних значень рівня забруднення повітря сірчистим газом
  (SO₂), оксидами азоту (NOₓ) та твердими частинками (PM).

• Самсун є центром виробництва добрив та нафтопереробної
  промисловості. Емісії ЛОС та важких металів від цих підприємств
  становлять серйозну загрозу для здоров’я населення, оскільки вони
  розташовані поблизу житлових районів.

• Організовані промислові зони (ОПЗ) стають все більш поширеними,
  проте системи очищення та фільтрації не завжди є достатніми.

Хоча Туреччина розробляє законодавство для контролю викидів, у
практиці та контролі виникають проблеми. Крім того, екологічні пільги,
що надаються тепловим електростанціям, час від часу викликають
суперечки.

У Болгарії промисловість значною мірою базується на енергетичних
центрах, що працюють на вугіллі, та важкій промисловості. Зокрема,
комплекс теплових електростанцій Маріца в Стара Загора є одним з
найбільших джерел забруднення повітря на Балканах.

• Викиди SO₂ та PM, що поширюються з електростанцій, серйозно
  погіршують якість повітря.

• Незважаючи на членство в Європейському Союзі, Болгарія входить до
  числа країн, які перевищують граничні значення забруднення повітря,
  встановлені ЄС.

Хоча країна намагається розпочати процес відмови від вугілля в рамках
Європейського зеленого курсу, цей перехід просувається повільно з
міркувань енергетичної безпеки.

Румунія, особливо такі промислові міста, як Петрошані, Галац, Плоєшті
та Констанца, мають структуру, що базується на виробництві вугілля,
сталі та нафтохімічної продукції.

• Металургійні заводи в Галаці привертають увагу високим рівнем
  викидів оксиду вуглецю, твердих частинок та важких металів.

• Порт Констанца погіршує якість повітря як через забруднювачі, що
  походять від морського транспорту, так і через діяльність
  нафтопереробних заводів.

Румунія, яка є членом ЄС, запровадила цифрові системи моніторингу
промислових викидів, однак модернізація деяких старих підприємств ще не
завершена.

В Україні промисловість зосереджена, зокрема, у східних басейнах
Донецька та Дніпра. Міста Одеса та Миколаїв на узбережжі Чорного моря
мають важливе значення для суднобудування, хімічної та
сільськогосподарської промисловості.

• Україна має технологічно відсталі підприємства через важку
  промислову інфраструктуру, що залишилася від радянських часів.

• У цих підприємствах системи фільтрації повітря здебільшого
  відсутні або не працюють.

• Хоча через війну промислове виробництво скоротилося, екологічні
  наслідки бомбардувань промислової інфраструктури досягли серйозних
  масштабів.

Через руйнування енергетичної інфраструктури в деяких регіонах зросло
непланове використання палива (гума, пластик тощо), що призвело до
поширення небезпечних забруднювачів повітря.

Промислова структура Грузії є більш обмеженою. Однак місто Батумі,
розташоване на узбережжі Чорного моря, є важливим джерелом забруднення
на регіональному рівні через нафтохімічну промисловість та портову
діяльність.

• Грузія почала розробляти екологічне законодавство, яке відповідає
  вимогам ЄС, з метою обмеження промислового забруднення повітря.

• Однак брак інвестицій в інфраструктуру ускладнює контроль за
  забрудненням, особливо в малих і середніх промислових
  підприємствах.

Емісії від промисловості шкодять не тільки атмосфері, але й самому
Чорному морю. Сірчані та азотні сполуки, що потрапляють на сушу та в
море з кислотними дощами, змінюють рН морської води, що негативно
впливає на морське життя. Важкі метали перешкоджають розвитку
фітопланктону та риб. Особливо скиди охолоджувальної води теплових
електростанцій створюють термічне забруднення, порушуючи екосистеми.
Аварії та витоки в промислових портах призводять до потрапляння нафти та
хімічних речовин у море, що негативно впливає як на рибальство, так і на
туризм.

Емісії промислових підприємств і заводів у країнах, що мають вихід до
Чорного моря, становлять загрозу для навколишнього середовища та
здоров’я населення регіону. Хоча ситуація в кожній країні є різною,
забруднення повітря є проблемою, яка не знає кордонів. Тому рішення
також має базуватися на транскордонній співпраці. Завдяки чистим
технологіям виробництва, суворим механізмам контролю та регіональній
солідарності можна як підтримувати економічне зростання, так і
зменшувати навантаження на навколишнє середовище. Захист спільного
повітря та води Чорного моря має бути для цих країн не лише екологічною
політикою, а й стратегією розвитку.

Зменшити забруднення повітря, спричинене промисловістю, можливо. Для
цього необхідно застосовувати технологічні, правові та управлінські
інструменти:

• Системи фільтрації та очищення: слід поширювати такі технології,
  як електростатичні фільтри, системи очищення димових газів та очищення
  димових газів.

• Чисті технології виробництва: слід підтримувати методи
  виробництва, що споживають менше енергії та виробляють менше
  відходів.

• Використання відновлюваних джерел енергії: Замість споживання
  викопного палива слід заохочувати використання альтернативних джерел
  енергії, таких як сонячна, вітрова та геотермальна енергія.

• Суворі стандарти викидів: Межі викидів повинні бути посилені
  законодавчими нормами та застосовуватися за допомогою регулярних
  перевірок.

• У промислових районах слід встановити системи постійного
  моніторингу повітря.

• Правильне поводження з відходами: Необхідно запобігати
  безпосередньому викиданню відходів, особливо небезпечних, у навколишнє
  середовище; процеси переробки та утилізації повинні перебувати під
  суворим контролем.

Емісії промислових підприємств і заводів є невидимими, але
найнебезпечнішими продуктами сучасних виробничих систем. З огляду на
їхній безпосередній вплив на здоров’я, незворотну шкоду екосистемам та
внесок у кліматичну кризу, цю проблему неможливо ігнорувати. Однак за
допомогою правильної політики, ефективних технологій та суспільної
обізнаності можна зменшити забруднення повітря, спричинене
промисловістю. Встановлення балансу між економічним розвитком та
здоров’ям навколишнього середовища є необхідним для забезпечення
здорового життя як нинішнього, так і майбутніх поколінь.

3.3. Транспортні та транспортні системи

Транспортні системи, що є основою сучасних суспільств, забезпечують
мобільність людей, торгівлю та економічний розвиток. Однак значна
частина цих систем залежить від викопного палива, що робить забруднення
повітря, спричинене транспортом, важливою проблемою для навколишнього
середовища та здоров’я. Автомобільний, морський, залізничний та
повітряний транспорт є сьогодні джерелом значної частини забруднюючих
речовин в атмосфері. Особливо в великих містах якість повітря серйозно
погіршується через інтенсивний дорожній рух, використання палива низької
якості та старі транспортні засоби.

Транспортні системи спричиняють викиди великої кількості шкідливих
газів та частинок, зокрема оксиду вуглецю (CO), оксидів азоту (NOx),
летких органічних сполук (VOC), твердих частинок (PM10 та PM2,5) та
вуглекислого газу (CO₂). Ці забруднювачі не тільки погіршують якість
повітря, але й безпосередньо впливають на здоров’я населення:

• Вуглекислий газ: навіть у невеликих кількостях є отруйним,
  перешкоджає транспортуванню кисню.

• Азотні оксиди та ЛОС: У результаті фотохімічних реакцій утворюють
  озон на рівні землі; провокують астму та захворювання дихальних
  шляхів.

• Тверді частинки: можуть проникати в легеневу тканину; у
  довгостроковій перспективі можуть спричиняти рак та серцеві
  захворювання.

• Вуглекислий газ: є основним парниковим газом, сприяє зміні
  клімату.

Ці забруднювачі, спричинені транспортом, мають критичне значення як з
точки зору короткострокових проблем зі здоров’ям, так і довгострокових
екологічних порушень.

Найпоширеніший вид транспорту — автомобільний — є найбільшим джерелом
забруднення, особливо через автомобілі з двигунами внутрішнього
згоряння. Зростаюча кількість автомобілів та залишення старих моделей у
використанні призводять до погіршення якості повітря в багатьох
містах.

• Транспортні засоби з дизельними двигунами є головними джерелами
  викидів PM та NOx.

• Використання індивідуальних транспортних засобів призводить до
  набагато більших викидів вуглецю, ніж використання громадського
  транспорту.

• Затори на дорогах призводять до зниження ефективності роботи
  двигунів і збільшення викидів забруднюючих речовин.

Транспортні затори, що утворюються в центрах міст, особливо вранці та
ввечері, підвищують рівень забруднення повітря до небезпечних
значень.

Морський транспорт, який є основою міжнародної торгівлі, є вигідним
завдяки низькій вартості, але створює серйозні проблеми для
навколишнього середовища. Великі вантажні судна зазвичай використовують
паливо низької якості з високим вмістом сірки.

• Портові міста (наприклад, Стамбул, Варна, Констанца, Одеса,
  Батумі) піддаються інтенсивному забрудненню через викиди SO₂ і PM, що
  утворюються в результаті судноплавства.

• Суднові двигуни не мають достатніх систем фільтрації у вихлопних
  системах.

• Чорне море є внутрішнім морем, де спостерігається інтенсивний
  транспортний рух, але системи екологічного моніторингу є
  обмеженими.

Викиди від морського транспорту впливають не тільки на повітря, але й
на морську воду та прибережні екосистеми.

Літаки на великій висоті викидають такі гази, як CO₂ і NOx. Ці гази
безпосередньо потрапляють у тропосферу, впливаючи на глобальне
потепління та озоновий баланс. Хоча забруднення повітря від літаків не
відчувається в центрах міст, у населених пунктах навколо аеропортів
концентрація NOx і VOC збільшується.

• Реактивні двигуни, особливо під час зльоту та посадки, викидають
  велику кількість забруднюючих речовин.

• Великі аеропорти мають значний вуглецевий слід як через
  повітряний трафік, так і через наземні послуги.

Залізничний транспорт є найбільш екологічним варіантом порівняно з
іншими видами транспорту. Електричні поїзди вирізняються низьким
енергоспоживанням і майже нульовим рівнем викидів. Однак:

• Дизельні локомотиви все ще використовуються в деяких регіонах і
  спричиняють викиди PM та NOx.

• Недоліки інфраструктури обмежують поширення залізничного
  транспорту.

Транспортні системи відіграють важливу роль в економічному розвитку
країн та соціальному русі. Однак ці системи також є важливими джерелами
забруднення повітря. Зокрема, в країнах, що мають вихід до Чорного моря,
зростаюча урбанізація, використання автотранспорту та міжнародні
транспортні перевезення призводять до погіршення якості повітря в
регіоні. Дорожній рух, морський транспорт, авіація та залізничні
системи, прямо чи опосередковано, створюють ризик для навколишнього
середовища та здоров’я населення, викидаючи шкідливі гази та
частинки.

Транспортний сектор Туреччини є однією з головних причин
енергоспоживання та забруднення повітря. Транспортна інфраструктура
основних міст на узбережжі Чорного моря (Самсун, Трабзон, Зонгулдак)
значною мірою базується на автомобільних дорогах.

• Автомобільний транспорт: Перевезення вантажів та пасажирів
  здебільшого здійснюється автомобільним транспортом. Це призводить до
  збільшення кількості дизельних транспортних засобів, що спричиняє викиди
  NOx та PM.

• Інфраструктура громадського транспорту: Відсутність розвинених
  міських залізничних систем сприяє збільшенню використання індивідуальних
  транспортних засобів.

• Портові міста: Порти Самсун і Зонгулдак є значними джерелами
  забруднення з точки зору викидів вихлопних газів суден.

• Аеропорти: Особливо в околицях аеропортів Орду-Гіресун і Трабзон
  необхідні дослідження з моніторингу якості повітря.

З метою зменшення викидів від транспорту в Туреччині намагаються
поширити використання електромобілів та велосипедних доріжок, але ця
трансформація поки що залишається обмеженою.

У Болгарії частка автомобілів, що працюють на дизельному паливі, є
досить високою. Це призводить до погіршення якості повітря в багатьох
містах країни. Міста Варна і Бургас на узбережжі Чорного моря є
важливими центрами як для автомобільного, так і для морського
транспорту.

• Портова діяльність: інтенсивний судноплавний рух у портах Варни
  та Бургаса спричиняє забруднення SO₂ та PM.

• Старі транспортні засоби: Незважаючи на членство в Європейському
  Союзі, більшість транспортних засобів у Болгарії складають старі
  дизельні автомобілі.

• Громадський транспорт: У містах за межами Софії інфраструктура
  громадського транспорту є недостатньою.

Незважаючи на зусилля з приведення у відповідність до екологічних
стандартів ЄС, у транспортних системах існують серйозні структурні
недоліки щодо екологічної стійкості.

Румунія є однією з країн, які стикаються з труднощами у боротьбі із
забрудненням повітря, спричиненим транспортом. Констанца є не тільки
найбільшим портом Чорного моря, але й одним із місць, де найбільш
відчутно забруднення повітря, спричинене транспортом.

• Інтенсивність руху автотранспорту: у великих містах, насамперед у
  Бухаресті, старі автомобілі негативно впливають на якість
  повітря.

• Морський транспорт: Порт Констанца інтенсивно використовується
  для перевезення вантажів. Судна, що чекають у порту, постійно працюють
  на двигунах, викидаючи в атмосферу забруднюючі гази.

• У сільських районах якість палива є низькою, що особливо збільшує
  вплив автомобільного транспорту на навколишнє середовище.

Незважаючи на спроби впровадження проектів з електричних автобусів та
стратегій зеленого транспорту, що підтримуються ЄС, процес їх поширення
відбувається повільно.

Україна стикається з труднощами у боротьбі з викидами від транспорту
як через старий автопарк, що залишився від радянських часів, так і через
умови війни.

• Одеський порт: один з найзавантаженіших портів Чорного моря;
  високий рівень забруднення від танкерів та вантажних суден.

• Дорожня інфраструктура: є недостатньою і ускладнює рух
  транспорту, що збільшує споживання палива та викиди.

• Післявоєнне нерегулярне використання палива, спалювання таких
  матеріалів, як гума та пластик, призводить до викидів шкідливих
  газів.

В Україні через пошкодження інфраструктури моніторингу якості повітря
неможливо чітко визначити масштаби забруднення, спричиненого
транспортом.

Грузія є важливим центром як для автомобільного, так і для морського
транспорту через Батумі, що є воротами до Чорного моря.

• Порт Батумі створює екологічне навантаження через перевезення
  пального та судноплавство.

• У Тбілісі та Батумі триває перехід на громадський транспорт;
  заохочуються проекти з використання електробусів.

• Більшість транспортних засобів – це імпортні вживані моделі, що
  призводить до відставання в технології двигунів та високого рівня
  викидів.

У співпраці з країнами регіону Грузія може здійснити екологічні
поліпшення в своїх транспортних системах, але фінансування є
обмеженим.

Боротьба з забрудненням повітря, спричиненим транспортом, вимагає
багатогранної та рішучої політики:

• заохочення використання екологічно чистих видів палива
  (електричні та гібридні автомобілі),

• Надання пріоритету громадському транспорту та зміцнення
  інфраструктури,

• збільшення велосипедних доріжок та зон, де пріоритет надається
  пішоходам,

• Заохочення до виведення старих автомобілів з
  експлуатації,

• Застосування технологій з низьким рівнем викидів у морському та
  повітряному транспорті,

• Планування транспорту, що зменшує вуглецевий слід (наприклад,
  зони з низьким рівнем викидів),

• Постійний моніторинг викидів від транспорту та інформування
  громадськості про них.

Хоча транспортні системи є невід’ємною частиною сучасного життя, їх
вплив на навколишнє середовище та здоров’я людей не можна ігнорувати.
Особливо країни Чорноморського басейну стикаються зі спільними
екологічними ризиками, пов’язаними як з автомобільним, так і з морським
транспортом. Тому в транспортній політиці слід брати за основу принцип
сталого розвитку та прискорювати перехід від систем, що базуються на
викопному паливі, до інноваційних, чистих та інтегрованих транспортних
рішень. Чисте повітря вимагає чистого транспорту.

3.4. Сільськогосподарська діяльність та спалювання відкритих площ

Коли йдеться про забруднення повітря, на думку спадають переважно
промислові об’єкти, автомобілі та великі міста. Однак
сільськогосподарська діяльність та спалювання відкритих площ у сільській
місцевості також є важливими факторами, що погіршують якість повітря.
Цей вид забруднення, який не помітний неозброєним оком, але має досить
серйозні наслідки, шкодить здоров’ю навколишнього середовища та життю
людей як на регіональному, так і на глобальному рівні.

Сільськогосподарське виробництво та управління земельними ресурсами
не тільки забезпечують продовольство, але й чинять значний тиск на
природні ресурси, такі як ґрунт, вода та повітря. Зокрема, викиди аміаку
(NH₃), використання пестицидів, методи удобрення та спалювання біомаси
на відкритих просторах є основними факторами, що погіршують якість
повітря в сільській місцевості.

Сучасні сільськогосподарські практики забезпечують підвищення
врожайності, але водночас спричиняють значне забруднення атмосфери.
Основними забруднювачами, спричиненими сільським господарством, є:

• Аміак (NH₃): Виділяється в результаті тваринництва та
  використання азотних добрив. Перетворюючись в атмосфері на оксиди азоту,
  сприяє утворенню дрібних твердих частинок (PM2,5).

• Метан (CH₄): Виділяється під час процесу травлення у великої
  рогатої худоби та з гнойових куп. Є потужним парниковим газом.

• Тверді частинки та чорний вуглець: утворюються, зокрема, під час
  спалювання сільськогосподарських відходів. Впливають на легені та
  сприяють глобальному потеплінню.

• Летючі органічні сполуки (VOC): Деякі пестициди та хімічні
  речовини, змішуючись з повітрям, сприяють утворенню озону.

Ці забруднювачі створюють невидимі, але дуже небезпечні загрози, які
руйнують уявлення про «чисте повітря» в сільській місцевості.

Спалювання рослинних відходів і пожнивних залишків на полях після
збору врожаю є методом, який досі широко застосовується в деяких
регіонах. Однак така практика має серйозні екологічні наслідки:

• Він супроводжується інтенсивним викидом таких речовин, як оксид
  вуглецю (CO), діоксид вуглецю (CO₂), тверді частинки та чорний
  вуглець.

• Під час спалювання верхній родючий шар ґрунту пошкоджується, що в
  довгостроковій перспективі призводить до погіршення якості
  ґрунту.

• Зростає ризик пожежі; поширювані вітром полум’я можуть
  перекинутися на ліси та населені пункти.

• Дрібні тверді частинки можуть впливати не тільки на райони
  спалювання, але й на набагато віддаленіші місця, куди їх розносить
  вітер.

Хоча в багатьох країнах спалювання пожнивних залишків заборонено
законом або підлягає серйозним обмеженням, через відсутність контролю ця
практика продовжує існувати.

Туреччина є країною з великим різноманіттям сільськогосподарської
продукції. У Чорноморському регіоні особливо виділяється виробництво
фундука, чаю та кукурудзи. Спалювання пожнивних решток, поширене в таких
регіонах, як Південно-Східна Анатолія та Центральна Анатолія, може
заподіяти непряму шкоду через дрібні частинки, що переносяться вітром до
Чорного моря.

• У місцях, де ведеться інтенсивне тваринництво, викиди аміаку є
  високими.

• Використання гною тварин як палива в сільській місцевості
  призводить до забруднення повітря як всередині приміщень, так і
  зовні.

• Хоча спалювання пожнивних решток заборонено законом, через
  відсутність контролю ця практика все ще широко поширена.

У Болгарії сільське господарство, особливо виробництво пшениці та
соняшнику, є основним джерелом доходу сільських регіонів. Однак у цих
регіонах такі практики, як спалювання пожнивних решток та сушіння гною,
збільшують забруднення аміаком та твердими частинками.

• Тваринництво та використання азотних добрив є основним джерелом
  викидів NH₃.

• Незважаючи на членство в Європейському Союзі, Болгарія все ще має
  серйозні проблеми з контролем сільськогосподарських викидів.

У Румунії, особливо на великих рівнинах, вирощують зернові культури,
такі як кукурудза, пшениця та соняшник, і спалювання
сільськогосподарських відходів є поширеною практикою.

• Через відсутність систем управління добривами викиди аміаку є
  високими.

• Високий рівень використання пестицидів збільшує забруднення від
  летючих органічних сполук у сільському господарстві.

• Хоча в Румунії розвиваються біогазові проекти за підтримки ЄС,
  вони не набули широкого поширення.

Україна є одним з найбільших сільськогосподарських виробників у
Чорноморському регіоні. Особливо інтенсивним є виробництво пшениці,
кукурудзи та соняшнику. Однак ці види діяльності мають значний вплив на
довкілля.

• Після збору врожаю дуже поширене спалювання біомаси.

• Через війну системи нагляду та екологічного контролю зазнали
  шкоди, а неконтрольоване спалювання поширилося.

• Викиди метану та аміаку від великих тваринницьких господарств є
  високими.

Хоча сільське господарство в Грузії є переважно дрібним, значна
частина сільського населення заробляє на життя саме сільським
господарством. Район Батумі на узбережжі Чорного моря відомий
вирощуванням чаю та кукурудзи.

• У сільській місцевості сушать гній тварин і використовують його
  як паливо.

• Рослинні відходи спалюють для очищення полів, що призводить до
  утворення густого диму, особливо навесні та восени.

• Неконтрольоване використання пестицидів забруднює як забруднює
  повітря та водні ресурси.

Забруднення повітря, спричинене сільським господарством та
спалюванням відкритих територій, можна запобігти. Для цього:

• Спалювання пожнивних залишків має бути категорично заборонено та
  ефективно контролюватися.

• Органічні відходи повинні використовуватися для компостування або
  виробництва біогазу.

• Для зменшення викидів аміаку та метану слід поширювати практики
  належного управління у тваринництві.

• Методи удобрення повинні бути вдосконалені, а контрольовані та
  точні системи сільського господарства повинні заохочуватися.

• Слід підвищувати обізнаність фермерів щодо забруднення повітря
  шляхом проведення навчальних заходів.

• У сільських районах слід створити системи моніторингу якості
  повітря, а дані слід оприлюднювати.

Сільськогосподарська діяльність та спалювання відкритих площ є
джерелами забруднення повітря, які часто ігноруються, але мають значний
вплив. Люди, які проживають у сільській місцевості, часто піддаються
тривалому впливу цього забруднення та стикаються з ризиками для
здоров’я. Ці практики, які є спільною проблемою, особливо в країнах
Чорноморського регіону, можна зменшити лише за допомогою співпраці,
контролю та підвищення обізнаності. Чисте повітря має бути правом не
тільки в містах, але й у селах та на полях.

3.5. Опалення будинків та спалювання відходів

Коли йдеться про забруднення повітря, зазвичай на думку спадають
великі промислові об’єкти, транспортні засоби або електростанції. Однак
існує ще одне джерело забруднення, яке часто ігнорують, але яке є дуже
поширеним: опалення будинків та спалювання відходів. Особливо в зимові
місяці використання низькоякісного палива та спалювання побутових
відходів для опалення індивідуальних будинків серйозно погіршує якість
повітря в багатьох населених пунктах, насамперед у сільських та
малозабезпечених районах.

Такі індивідуальні практики створюють великі ризики як для здоров’я
людей, так і для екологічної стійкості. Дим від печей, спалювання
вугілля та дров, неконтрольоване спалювання побутових відходів, таких як
нейлон, гума, пластик, призводить до потрапляння дрібних частинок та
токсичних газів безпосередньо в повітря, яким ми дихаємо.

Опалення будинків, особливо в регіонах, де немає центральних систем
опалення, здійснюється за допомогою індивідуальних печей та котлів. У
цих системах зазвичай використовуються такі види палива:

• Вугілля низької якості (з високим вмістом сірки та
  золи),

• Деревина та тирса,

• Тваринний гній (висушений гній),

• Відходи (гума, пластик, фарбові банки, текстильні залишки). В
  результаті спалювання цих речовин в атмосферу викидаються такі шкідливі
  компоненти:

• Тверді частинки (PM10 і PM2,5): потрапляють у легені і викликають
  ураження дихальних шляхів.

• Діоксид сірки (SO₂): пов’язаний з подразненням горла, астмою та
  серцевими захворюваннями.

• Вуглекислий газ (CO): при вдиханні має високу токсичність, може
  призвести до раптової смерті.

• Летючі органічні сполуки (VOC) та діоксини: Деякі з них є
  токсичними сполуками, що викликають рак.

• Чорний вуглець: Він має негативний вплив на здоров’я, а також
  прискорює зміну клімату, підвищуючи температуру в атмосфері.

Ці забруднювачі, що утворюються в результаті опалення будинків, є
основною причиною утворення «смогу» (дим + туман), який зазвичай
сприймається в містах в зимові місяці як «дим» або «туман».

Хоча спалювання побутових відходів деякими групами населення
вважається простим способом очищення, така практика призводить до
серйозного забруднення повітря та ґрунту.

• Відходи, такі як пластик, фарба, гума, текстиль, упаковка, при
  спалюванні виділяють діоксин, фуран та інші отруйні гази.

• Ці гази не тільки потрапляють в організм при вдиханні, але й
  осідають у ґрунті, потрапляють у їжу, воду та організми тварин, тим
  самим опосередковано загрожуючи здоров’ю.

• Запахи, що виділяються під час спалювання відходів, погіршують
  якість життя мешканців навколишніх територій.

Крім того, неконтрольоване спалювання відходів призводить до таких
постійних екологічних проблем, як приховані ризики пожеж, викиди
отруйних газів та забруднення ґрунту.

Дослідження показали, що забруднення повітря в приміщенні в 2-5 разів
вище, ніж на вулиці. Це становить серйозну небезпеку, особливо для
мешканців будинків, опалювальних печами.

У країнах, що межують з Чорноморським басейном, таких як Туреччина,
Болгарія, Румунія, Україна, опалення будинків та спалювання відходів
мають значний вплив на якість повітря в регіоні. Ці практики є однією з
основних причин забруднення повітря, яке особливо помітно в зимові
місяці. Ця проблема, яка потребує вирішення через її негативний вплив на
здоров’я та навколишнє середовище, повинна розглядатися як спільна
проблема регіонального масштабу.

У Туреччині опалення будинків, особливо в сільській місцевості, все
ще здійснюється за допомогою дров, вугілля та гною. У сільських районах
на узбережжі Чорного моря часто використовують сирі дрова та
низькокалорійне вугілля. Крім того, в деяких регіонах досі зустрічається
спалювання сміття на відкритому повітрі.

У Болгарії в регіонах з низьким рівнем доходів широко поширене
спалювання вугілля та дров. Незважаючи на суворі стандарти Європейського
Союзу щодо викидів, рівень забруднення частинками, що утворюються в
результаті опалення, залишається високим. У таких містах, як Варна та
Бургас, якість повітря в нічні години швидко погіршується.

У Румунії в багатьох сільських будинках використовуються
індивідуальні системи опалення. Низькоякісне паливо, особливо в зимові
місяці, підвищує рівень PM2,5 до небезпечного рівня. Крім того, існує
практика спалювання відходів у печах. Незважаючи на реалізацію програм
трансформації за підтримки ЄС, їх охоплення є обмеженим.

В Україні через пошкодження енергетичної інфраструктури внаслідок
війни у багатьох будинках використовуються непланові рішення для
опалення. Це призвело до збільшення спалювання таких матеріалів, як
пластик, тканина, гума, що підвищило ризики для здоров’я. У сільській
місцевості поширені традиційні системи опалення.

У сільських районах Грузії опалення будинків все ще здійснюється за
допомогою дров, вугілля та висушеного гною тварин. Через високі ціни на
електроенергію люди використовують альтернативні джерела палива
(пластик, гума). Це призводить до потрапляння шкідливих хімічних речовин
в атмосферу.

Для запобігання забрудненню, спричиненому опаленням будинків та
спалюванням відходів, можна застосувати такі стратегії:

• Поширення використання чистих видів палива та природного
  газу,

• Підвищення енергоефективності за допомогою утеплення,

• Заохочення використання електричних обігрівачів та теплових
  насосів,

• Посилення інфраструктури сортування та переробки
  відходів,

• Проведення інформаційних кампаній у сільських районах,

• Регулювання субсидій на побутове паливо таким чином, щоб
  стимулювати екологічні рішення.

Опалення будинків та спалювання відходів є джерелом забруднення
повітря, яке здається індивідуальним, але впливає на все суспільство. Ця
проблема поширена в країнах, що мають вихід до Чорного моря, особливо в
сільських районах та районах з низьким рівнем доходів. Тому підтримка
екологічних методів опалення, розширення доступу до чистих видів палива
та підвищення обізнаності з питань поводження з відходами є необхідними
для захисту здоров’я населення та створення більш сприятливого для життя
середовища. Не слід забувати, що здорове повітря є правом не тільки
великих міст, а й кожного будинку.

3.6. Морські перевезення

Морські перевезення, особливо морські перевезення та портові
операції, є важливими елементами сучасної світової торгівлі та
економічного розвитку. Однак ці види діяльності, особливо в регіонах з
інтенсивним судноплавством, таких як Чорне море, мають серйозний вплив
на навколишнє середовище з точки зору забруднення повітря. Забруднення
повітря, спричинене морським транспортом, може негативно впливати на
якість повітря в регіоні, завдаючи шкоди як екосистемам, так і здоров’ю
людей.

Судна, особливо великі вантажні та пасажирські судна, для задоволення
своїх енергетичних потреб зазвичай використовують важке мазутне паливо
та інші види викопного палива. Такі види палива під час спалювання
виділяють велику кількість шкідливих викидів:

• Діоксид сірки (SO₂): Через високий вміст сірки в таких видах
  палива, як важке мазутне паливо, судна виділяють велику кількість SO₂.
  SO₂ сприяє утворенню кислотних дощів і може викликати захворювання
  дихальних шляхів.

• Оксиди азоту (NOx): Емісії NOx, що утворюються в двигунах суден,
  спричиняють утворення озону (O₃) та твердих частинок в атмосфері, що
  погіршує якість повітря.

• Тверді частинки (PM): Дрібні частинки, що утворюються в
  результаті згоряння палива в двигунах, шкодять дихальній системі та
  підвищують ризик серцево-судинних захворювань.

• Двоокис вуглецю (CO₂): Судноплавство становить значну частину
  глобальних викидів вуглецю і сприяє зміні клімату.

Судноплавство не обмежується лише плаванням суден; завантаження та
розвантаження в портах, робота двигунів суден, використання кранів та
іншого обладнання також є джерелами забруднення повітря. Дизельні
двигуни та транспортні засоби, що використовуються в цих видах
діяльності, особливо в околицях портів, спричиняють викиди NOx та PM, що
негативно впливають на якість повітря.

Туреччина має широку прибережну смугу на узбережжі Чорного моря, а
серед важливих портових міст є Стамбул, Зонгулдак, Самсун, Трабзон і
Різе. Стратегічне положення Туреччини в галузі морських перевезень на
Чорному морі має життєво важливе значення як для міжнародної торгівлі,
так і для регіонального транспорту через протоки.

• Торгівля та транзитний трафік: Більша частина судноплавства в
  Чорному морі проходить через територію Туреччини. Це збільшує обсяги
  вантажно-розвантажувальних робіт у портах, що створює ризик значного
  забруднення повітря в околицях портів.

• Використання палива та викиди: Багато суден у Туреччині досі
  використовують важке мазутне паливо з високим вмістом сірки, що
  призводить до забруднення повітря та кислотних дощів. Збільшення
  судноплавства та портової діяльності, особливо в зимові місяці,
  негативно впливає на якість повітря в регіоні.

• Робота в галузі сталого розвитку: Туреччина реалізує різні
  проекти з метою поширення систем берегового електропостачання (shore
  power) в портах та переходу на використання палива з низьким вмістом
  сірки. Крім того, в портах посилюються роботи з модернізації та
  екологічного контролю.

Порти Бургас і Варна, розташовані на чорноморському узбережжі
Болгарії, відіграють центральну роль у зовнішній торгівлі та морських
перевезеннях країни.

• Економічна роль портів: Порт Бургас є важливим центром
  перевезення нафти та хімічних продуктів. Порт Варна активно працює в
  галузі контейнерних перевезень та пасажирських перевезень.

• Екологічні проблеми: Забруднення повітря, спричинене морською
  діяльністю в Болгарії, становить загрозу для здоров’я населення,
  особливо в портових містах. Якість використовуваного палива та викиди
  від суден, що використовують застарілі технології, є основними причинами
  регіонального забруднення повітря.

• Зусилля з поліпшення ситуації: Болгарія інвестує в екологічні
  технології в портах у рамках приведення у відповідність до екологічних
  стандартів Європейського Союзу. Продовжується робота з підвищення
  обізнаності в питаннях контролю викидів та управління
  відходами.

Найважливіший порт Румунії на узбережжі Чорного моря — порт Констанца
— є центром регіональної торгівлі та одним з найбільших портів Чорного
моря.

• Значення порту Констанца: Будучи критично важливим центром
  вантажних і пасажирських перевезень, порт виконує важливу роль моста між
  Європою та Азією на морських торговельних шляхах.

• Джерела забруднення повітря: Емісії SO₂, NOx та твердих частинок,
  що утворюються в результаті портових операцій та судноплавства,
  негативно впливають на якість повітря в околицях порту. Крім того,
  промислові об’єкти, розташовані в околицях порту, також сприяють
  збільшенню забруднення.

• Сталий розвиток та модернізація: Румунія модернізує портову
  інфраструктуру, використовує екологічно чисті крани та транспортні
  засоби, а також намагається розширити доступ суден до берегових систем
  електропостачання. Крім того, впроваджуються політики, що заохочують
  використання палива з низьким вмістом сірки.

Україна має такі важливі порти на Чорному морі, як Одеса, Маріуполь
та Южний. Ці порти здійснюють значну частину зовнішньої торгівлі
країни.

• Обсяг морської торгівлі: Одеський порт є найбільшим портом країни
  як з точки зору вантажних, так і пасажирських перевезень. Маріуполь має
  ключове значення, особливо в експорті промислових товарів.

• Екологічні проблеми: Якість палива, що використовується в
  морській діяльності України, та ефективність суднових двигунів створюють
  проблеми з точки зору забруднення повітря. В околицях портів
  спостерігаються інтенсивні викиди вихлопних газів та забруднення
  пилом.

• Екологічне управління: Україна намагається вдосконалити
  управління портами та інвестувати в екологічні технології в морському
  секторі з метою приведення їх у відповідність до міжнародних стандартів
  та зменшення впливу на навколишнє середовище. Однак політичні та
  економічні труднощі впливають на цей процес.

Порт Батумі є важливим перевалочним пунктом для регіональної
торгівлі. В Грузії розвивається портове інфраструктура, тривають роботи
з переходу до сталого морського судноплавства.

У країнах, що мають вихід до Чорного моря, морська діяльність
відіграє незамінну роль з економічної точки зору, але її вплив на
навколишнє середовище також стає все більш важливим. Туреччина,
Болгарія, Румунія, Україна та інші прибережні країни вживають заходів
для зменшення забруднення повітря за допомогою чистих технологій, таких
як модернізація портової інфраструктури, використання палива з низьким
вмістом сірки, системи берегового електропостачання. Однак без
регіональної співпраці та спільної екологічної політики неможливо
досягти сталого розвитку морського транспорту. Для збереження чистоти та
здоров’я Чорного моря дуже важливо, щоб ці країни діяли спільно.

Для зменшення впливу морської діяльності на забруднення повітря
застосовуються різні міжнародні та регіональні норми та технологічні
розробки:

• Поліпшення якості палива: Впровадження Міжнародною морською
  організацією (ІМО) обов’язкового використання палива з низьким вмістом
  сірки є важливим кроком у напрямку зменшення викидів.

• Зони контролю викидів (ECA): Зони ECA, які потенційно можуть бути
  створені в Чорному морі, забезпечують дотримання суднами більш суворих
  стандартів викидів.

• Електричні та гібридні технології: Використання електричних та
  гібридних систем у суднових двигунах зменшує споживання викопного палива
  та мінімізує забруднення.

• Використання чистої енергії в портах: Використання електричного
  обладнання та систем берегового електропостачання (shore power) в
  портових операціях дозволяє зупиняти двигуни суден, тим самим покращуючи
  якість повітря в околицях порту.

• Суворий контроль та моніторинг: Регулярний моніторинг вихлопних
  газів суден необхідний для забезпечення відповідності екологічним
  стандартам.

Морська діяльність є важливою складовою як економічного розвитку, так
і екологічних ризиків у регіоні Чорного моря. Забруднення повітря,
спричинене цією діяльністю, загрожує як здоров’ю людей, так і
екосистемам. Однак, завдяки стійким та екологічним практикам

Поширення цієї практики дозволить морському сектору зробити свій
внесок у досягнення цілей щодо чистого повітря. Регіональна співпраця та
дотримання міжнародних норм мають вирішальне значення для майбутнього
Чорного моря.